“404: Ідентичність” — це імерсивна перформативна вистава з елементами соціального та документального мистецтва, що досліджує, як формується, трансформується та стирається ідентичність людини в умовах міграції, бюрократичних систем і культурної дезорієнтації. Вистава пропонує глядачеві пройти багатошляховий досвід, у якому він перестає бути спостерігачем і стає безпосереднім учасником процесу втрати та переосмислення власного “я”. Вистава побудована, як послідовність шести інстальованих просторів, кожен з яких відповідає окремому етапу деконструкції ідентичності: соціальний статус, державна фіксація, культурна адаптація, пам’ять втрати та колективне переосмислення. У центрі проєкту — питання: що залишається від людини, коли її статус, мова та соціальні маркери більше не працюють? Назва “404: Ідентичність” відсилає до цифрового коду помилки “not found”, метафорично описуючи стан людини, яка опиняється поза системами впізнавання — соціальними, державними та культурними. АКТУАЛЬНІСТЬ: У контексті глобальних міграційних процесів, війни та вимушеного переміщення людей питання ідентичності стає критично актуальним. Особливо це стосується українського досвіду, де мільйони людей змушені заново конструювати своє “я” у нових культурних та соціальних умовах. Проєкт досліджує не лише втрату, але й здатність до відновлення та трансформації ідентичності. МЕТА ПРОЄКТУ: Метою імерсивно-перформативної вистави “404: Ідентичність” є комплексне художнє дослідження ідентичності як змінної, нестабільної та соціально зумовленої конструкції, яка формується, трансформується або зникає під впливом зовнішніх систем — державних, культурних, мовних та соціальних. Проєкт прагне створити для глядача не споглядальний, а безпосередньо прожитий досвід зіткнення з механізмами “присвоєння” та “стирания” ідентичності. Через послідовне проходження інстальованих просторів учасник опиняється в умовах, де звичні маркери самовизначення (професія, соціальний статус, мова, культурна належність) поступово втрачають свою функціональність. Це дозволяє перевести інтелектуальне розуміння теми на рівень тілесного та емоційного досвіду. Окремим завданням проєкту є дослідження досвіду міграції, як одного з ключових чинників сучасної трансформації ідентичності. Вистава розглядає міграцію не лише, як географічний або політичний процес, а як глибоку внутрішню зміну — втрату звичних систем орієнтації та необхідність заново конструювати себе у новому культурному середовищі. Важливою метою є також критичне осмислення бюрократичних і соціальних механізмів, які визначають людину через документи, статуси та зовнішні категорії. Проєкт досліджує, як такі системи можуть як структурувати реальність, так і редукувати багатовимірність людського досвіду до формальних позначень. Крім того, вистава має на меті створення простору колективної рефлексії, у якому індивідуальні історії глядачів і документальні свідчення мігрантів перетинаються, формуючи спільне поле досвіду. Таким чином, ідентичність постає не як фіксована сутність, а як процес взаємодії між особистим, соціальним і культурним. Досвід українців виступає тут прикладом відродження. Проєкт також спрямований на розвиток нових форм театру, де глядач стає активним співучасником художнього процесу, а мистецтво функціонує як інструмент емпатії, критичного мислення та соціального діалогу. У ширшому контексті метою є осмислення людської здатності до відновлення та переосмислення себе після втрати — як індивідуальної, так і колективної. Проєкт ставить питання не лише про те, “хто я є”, а й про те, що залишається від людини, коли всі зовнішні визначення зникають, і чи можлива ідентичність поза системами, що її фіксують. ПРОБЛЕМАТИКА Проєкт піднімає такі питання: • Що таке ідентичність у соціальному та особистому вимірах? • Чи визначається людина своїм статусом і досягненнями? • Що відбувається з особистістю після вимушеного «обнулення»? • Що залишається, коли зникають соціальні маркери? • Чи можливо відновити ідентичність, і якщо так — на чому вона базується? Вистава також досліджує досвід української еміграції як живий, актуальний і незавершений процес. СТРУКТУРА ВИСТАВИ: Вистава складається з шести послідовних інтерактивних просторів та має чітку драматургічну дугу: ідентичність → втрата → дезорієнтація → памʼять → переосмислення → відновлення. 1. Простір соціального дзеркала Глядачі фіксують власні досягнення та соціальні ролі на стікерах, які стають видимими маркерами їхньої ідентичності. 2. Простір “кордону” Імітація бюрократичної перевірки, де особисті дані символічно редукуються та перекриваються написом “імігрант”, підкреслюючи знеособлення в системах контролю. 3. Простір культурної дезорієнтації Глядач потрапляє в середовище, де діють незрозумілі правила та традиції, що створює досвід виключення та втрати орієнтирів, навіть при прекрасному відношенні приймаючої сторони. 4. Простір пам’яті Документальні відео інтерв’ю людей з досвідом еміграції супроводжуються тілесними та сенсорними елементами. Це дає розуміння їх почуттів та кейсів та формує додаткову емпатію. 5. Простір колективної ідентичності Глядачі анонімно формулюють власне розуміння ідентичності. Їхні тексти стають частиною живої проекції колективного “шуму думок”. 6. Фінальний простір взаємодії Глядачі можуть залишити або забрати власні роздуми про ідентичність, формуючи живий архів спільного досвіду. У центрі залу перебуває перформерка, як носійка особистого, міграційного проживання українки, що робить відсилку до колективного досвіду українців. Він виступає, як кейс ідентичністі, яка постійно переформовується та відроджується, навіть через втрати і міграцію. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ: Соціальний ефект: Проєкт сприятиме посиленню емпатії та взаєморозуміння між різними соціальними групами, зокрема між людьми з різним досвідом міграції, втрати дому та культурної адаптації. Через імерсивний формат вистави учасники отримають можливість безпосередньо пережити ситуації виключення, дезорієнтації та переосмислення власної ідентичності, що сприятиме глибшій рефлексії над власним життєвим досвідом і формуванню більш чутливого ставлення до досвіду інших. Окремо проєкт має потенціал до м’якої ресоціалізації через мистецтво, допомагаючи переосмислити досвід змін і втрат у конструктивному та інтеграційному ключі. Мистецький ефект: Реалізація проєкту передбачає створення інноваційного художнього продукту на перетині імерсивного театру, документально-соціального мистецтва та перформансу. Партисипативний театр формує нову модель сценічного простору, у якому межа між глядачем і творцем розмивається. Інституційний ефект: Проєкт передбачає документування та художнє осмислення досвіду сучасної України в контексті глобальних міграційних процесів, війни та культурної трансформації. Отримані матеріали (тексти глядачів, документальні інтерв’ю, архів перформансу) можуть бути використані як культурний та дослідницький ресурс. Вистава сприятиме інтеграції українського мистецького досвіду в міжнародний культурний дискурс, підсилюючи видимість українських авторських практик у сфері сучасного театру та перформативного мистецтва.