«Персональна виставка Олександри Малишко — це художня документація життя прифронтового Дніпра, де межа між крихкістю природи та жорстокістю війни стає майже невидимою. Що відбувається з деревами та квітами, коли небо над ними розривають ракети? Ці полотна — не просто пейзажі, а маніфест життя, яке відмовляється зупинятися навіть в епоху катастроф».
Термін «антропоцен» означає епоху, де діяльність людини є головним фактором змін на планеті. У контексті виставки це набуває нового сенсу: війна як найвища, найруйнівніша точка людського впливу, якій протиставлено чисту силу природи.
Це епоха, де людина змінює ландшафт. Війна змінює його найболючіше. Картини Олександри фіксують цей парадоксальний момент історії: коли людська цивілізація приносить руйнування, природа Дніпра відповідає на це цвітінням. Художниця ловить хвилини тиші між сиренами, коли міський пейзаж застигає в очікуванні, а дерева продовжують тримати небо над містом. Це філософське роздумування про те, що життя є сильнішим за будь-яку зброю.